середу, 19 березня 2014 р.

Вересень 1939 рік.  Львів.

    1 вересня 1939р. німці напали на Польщу, а вже надвечір 9 вересня передова група німецької 1-ї гірської дивізії (командувач генерал-майор Л.Кюблер) перетнула демаркаційну лінію (згідно Договору про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом від 23 серпня 1939р., демаркаційна лінія проходила по ріках Нарев – Вісла – Сян), форсувавши ріку Сян у районі Сянока. Продовжуючи стрімкий наступ, частини цієї дивізії 11 вересня зайняли Самбір, і перед німцями відкрилася дорога на Львів. Опівдні 12 вересня 1-а гірська дивізія розпочала бої за Львів проти 15-тисячного польського ґарнізону генерала В.Лянґера. О 1430 того дня в район вулиці Городоцької й костела Ельжбети ввірвалася перша німецька колона – 7 мотоциклів і 14 бронемашин, наступ яких зупинили прицільні удари польської артилерії і численні барикади. Гітлерівці почали вести постійний артобстріл міста, бомбардували вокзали, летовища (аеродроми), навіть цвинтарі. Німецькі авіа удари частково нейтралізували 10 протиповітряних гармат. Місто залишилося без води, світла, телефонного зв’язку, радіо, не вистачало харчів. Поранених звозили до шпиталів, один з яких був розташований у Політехніці. На цей час більшість з 13 консулів залишалася у місті. Львів був переповнений біженцями з західної частини Польщі, насамперед євреями, які прагнули отримати в радянському консульстві дозвіл виїхати на схід. Вранці 13 вересня гітлерівці захопили Збоїська, Кортумову гору – важливий стратегічний об’єкт польської оборони й фактично заблокували роботу Головного двірця, а 14 вересня взяли Сихів. Львів опинився оточеним з півдня, заходу і півночі. Командування гарнізону на чолі з Лянґнером робило все можливе, щоб виконати наказ головнокомандувача польського війська Е.Ридз-Сміґли: втримуючи Львів, відволікати на себе німецькі сили і дати змогу польському війську організовано відійти у бік Румунії, на новий рубіж опору: Дністер – Стрий. Українці також були серед оборонців Львова. Тисячі львівських українців (а загалом понад 120 тис.) вступили до лав польського війська. Цьому сприяло те, що 2 вересня 1939р. на засіданні сейму лідер центристського Українського національно-демократичного обєднання В.Мудрий закликав українців виконати свій громадянський обов’язок й стати в обороні держави. З подібним закликом виступив і митрополит Греко-католицької церкви А.Шептицький. Багато українців у цей час воювало в 9-й Підляській піхотній дивізії у Помор’ї, а в складі Львівської дивізії обороняли Варшаву. Щоправда, зафіксовано збройні сутички невеликих загонів ОУН з польськими військовиками під Щирцем, Миколаєвом, Стриєм, на Товмаччині.
    17 вересня СРСР вступив у війну проти Польщі. 19 вересня вночі червоноармійці здійснили першу атаку на Львів – польські барикади і лінію оборони на Личакові, а пополудні наступного дня між союзниками несподівано зав’язався несанкціонований командуванням бій у Винниках. Гітлерівці підбили тоді дві бронемашини, один танк, убили трьох і поранили чотирьох червоноармійців. Радянські танкісти підбили три протитанкові гармати, загинули три офіцери, декілька солдат, девятьох було поранено. До сьогодні невідомо достеменно чи це була випадковість, чи взаємне випробування сил та нервів, але ця сутичка на коротко затримала загальний наступ на Львів. Ввечері 20 вересня генерал Лянґнер провів нараду штабу оборони міста. Насамперед повідомив про ультиматум німців: “Якщо Львів здасться німцям, то Львів залишиться в Європі, якщо більшовикам, то – навічно в Азії”. Однак командування переговори відкинуло. Відтак генерал заявив підлеглим, що не хоче приректи мешканців Львова на смерть, а місто на знищення, тому обирає переговори про капітуляцію з більшовиками. Він вважав, що брати словяни” будуть  гуманнішими щодо переможених. Деяка частина військових все ж  обрала німецький полон. Після переговорів польського і радянського командування у Винниках 22 вересня о 1100 підписано протокол, згідно з яким Львів о 1400 передали Червоній армії, польський гарнізон склав зброю і відходив до Курович (у сторону Золочева). 1500 офіцерам гарантувалася недоторканість і свобода, право на виїзд до інших країн. Проте радянська сторона брутально порушила умови цього договору: при виході з міста обеззброєні колони були оточені частинами Червоної армії та НКВС і офіцери відправлені у концентраційні табори. Незважаючи на невдоволення командного складу вермахту (у боях за Львів кілька сотень німецьких вояків було вбито і поранено), німці відводили своє військо в сторону Перемишля за ріку Сян. У місті розпочався військовими грабіж автомобілів, коней, велосипедів, складів стрілецької зброї.


                        За матеріалами часопису Галицька брама, № 7-9, липень-вересень, 2009р.

Немає коментарів:

Дописати коментар