середа, 25 лютого 2015 р.

Олександр Засядько.

                                    
       Олександр Засядько увійшов в історію як видатний конструктор бойових ракет, якому належить пріоритет та ініціатива застосування винайдених ним реактивних снарядів у війні з Туреччиною в 1828-1829рр.
        Олександр Дмитрович Засядько народився 1779р. в селі Лютенька Гадяцького повіту Полтавської губернії у сімї  родовитого козака. До десяти років Олександр перебував у батьківському домі, почавши освіту з вивчення псалтиря. Багато користі приносили розповіді діда про славну минувшину. Особливо запали в дитячу душу розповіді про чудо-рурки, які могли літати в повітрі, а відтак – влучивши ворога, вибухати, спричиняючи небачені спустошення. Не раз козаки з допомогою вогняних стріл, начинених порохом  і лише їм одним відомою сумішшю, перемагали напасників. Пройдуть роки і цей хлопчисько – вже бойовий офіцер – розгадуватиме таємниці козацьких ракет, а потім сконструює й свою ракету …
      Десятирічного Олександра віддали у кадетський корпус, і після восьми років навчання він вийшов звідти підпоручиком артилерії, отримавши призначення в 10-й батальйон у Херсонській губернії. Службова кар’єра О.Д.Засядька почалася у військах Суворова. Увесь вільний час приділяв удосконаленню знань з хімії, фізики та механіки. Був дещо відлюдкуватий. Солдат і товаришів по полку шокували численні експерименти з вибухонебезпечними сумішами. Після спалаху революції у Франції, імператор Павло І посилає Суворова “рятувати царів”. У 1799р. Засядько бере участь у знаменитому італійському поході О.Суворова і відзначається при взятті Мантуї. В 1800р. разом з армією повернувся в Росію. 1804р. перебуває з російською ескадрою в Середземному морі; спочатку на острові Корфу, потім у південній Італії – в Неаполі. 1806р. – ескадра повертається в Адріатичне море і 19 вересня бере участь у відбитті атак французів при фортеці Кастельново. Засядько одержує орден св. Георгія 4-го ступеня. 1807р. – початок  війни з Туреччиною. За героїзм при штурмі Ізмаїла нагороджений орденом св. Володимира 4-го ступеня зі стрічкою. 1810р. – за переправу через Дунай і взяття Туртукая – орден св. Анни 2-го ступеня. За взяття Розграду – золота шпага “За хоробрість”. Закінчив турецьку кампанію в чині підполковника. Перед Вітчизняною війною 1812р. Олександр Дмитрович був уже видатним спеціалістом з артилерії. У війні з Францією Засядько бере участь як командир 15-ї артилерійської бригади. Відзначився в боях під Городечно  і Борисовим. У 1813р. брав участь в облозі та взятті фортеці Торн, за що був нагороджений пруським орденом  Пур ле меріЗа заслуги. Артилерійська бригада Засядька брала участь у “битві народів” під Лейпцігом і разом з російськими військами, що переслідували Наполеона, пройшла всю Францію і повернулася на батьківщину в 1814р.  Тепер О.Д.Засядько – полковник.
     У цей період в арміях європейських країн стали виявляти посилений інтерес до ракет як нового виду зброї. Спостережливий, чудовий знавець військової справи, всебічно освідчений, О.Д.Засядько прекрасно розумів значення бойових ракет для армії. Однак, що можна було чекати від царського уряду, який з упередженням ставився до будь-якого новаторства. Тому на виручені кошти від продажу невеликого маєтку поблизу Одеси були придбані необхідні для експериментів матеріали, і в 1815р. Засядько приступив до здійснення своїх давніх задумів. Вийшовши у відставку, більш як два роки Олександр Дмитрович проводив свої експерименти, які нарешті увінчалися успіхом. Він сконструював і виготовив перші зразки запалювальних і гранатних ракет трьох калібрів: 4-дюймові, 2,5-дюймові і 2-дюймові, а також створив спеціальний пристрій для стрільби. Невдовзі Засядько вирушає до Петербурга “… и там, не делая из своего открытия тайны, не требуя вознаграждения за издержки, он представил начальству полное описание своего изобретения и изложил пользу для отечества, которая может быть…” від використання ракет в армії. На офіційних випробовуваннях дальність польоту 4-дюймових ракет досягала 3100м, коли кращі європейські зразки летіли лише на 2740м. І от полковник Засядько знову в армії, у штаб-квартирі фельдмаршала Барклая-де-Толлі, де інструктує офіцерів і феєрверкерів по виготовленню та бойовому застосуванню ракет. У квітні 1818р. О.Засядьку було присвоєно звання генерал-майора. Він очолює новостворене Артилерійське училище, Санкт-Петербурзьку лабораторію, пороховий завод і Санкт-Петербурзький арсенал. Крім справ пов’язаних з училищем, Засядько займається організацією навчальної артилерійської бригади, технічної школи. При всій зайнятості знаходить час і для винахідництва. На початку 1828р. добивається застосування ракет вітчизняної конструкції в майбутніх військових діях. У квітні 1828р. оголошується війна Туреччині і через кілька місяців в облозі Варни брала участь ракетна рота гвардійського корпусу. Попит на ракети дедалі зростав. Ракетами озброюється Чорноморський флот, у березні 1829р. ракетами оснащується і Дунайська флотилія. Війна закінчилася у жовтні 1829р. і виробництво ракет було припинено. Засядько в чині генерал-лейтенанта повертається в Росію і отримує посаду начальника штабу. 2 лютого 1834р., у зв’язку з хворобою, Засядько вийшов у відставку і поселився у Харкові. Останні роки життя він тяжко хворів. 27 травня 1838р. помер. Таким було життя цієї чудової людини-піонера в царині конструювання бойових ракет.

                    Скорочено. О.Романчук. Знання та праця. 1979р. №7, с.20-21.