Показ дописів із міткою С. Витвицький. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою С. Витвицький. Показати всі дописи

пʼятниця, 14 лютого 2014 р.

Злука

До річниці проголошення Злуки всіх українських земель в єдину українську державу

    В історії українського народу 22 січня – особливий день. Адже саме цього дня у 1918 році Центральна Рада проголосила IУніверсалом – незалежність Української Народної Республіки, а рівно через рік, під дзвони Святої Софії під її стінами, Директорія УНР оголосила про злуку всіх українських земель.
    Під кінець першої світової війни, в період ослаблення і розвалу Російської і Австрійської імперій, утворилися самостійні, незалежні держави – Українська Народна Республіка та Західно-Українська Народна Республіка. На порядок денний постало питання обєднання України. 19 жовтня 1918р. у Львові в приміщенні будинку українських залізничників відбувся зїзд представників соціал-демократичної, радикальної та націонал-демократичної партій. Прибули на цей форум також делегати різних партій соціал-демократичного спрямування з Наддніпрянської України. Народні збори одностайно прийняли ухвалу, що складалася з трьох пунктів:
1)    розіслати листи-відозви до всіх соціал-демократичних партій країн Антанти з закликом висловити своє позитивне ставлення до справи відродження незалежної України і воззєднання її земель;
2)    повсюдно створювати Комітети воззєднання всіх українських земель;
3)    вибрати повноважну депутацію та скерувати її до Києва для подання заяви урядові УНР про злуку всіх українських земель.
Для розгляду справи воззєднання західноукраїнських земель в єдину українську державу, 3 січня 1919р. в Станіславові (Івано-Франківську) зібралася Українська Народна Рада – найвищий законодавчий орган ЗУНР. Народна Рада, виконуючи волю всього трудового народу Галичини, Буковини та Угорської (Закарпатської) України, постановила звернутися з проханням до уряду УНР – включити їх території до складу Соборної Української Держави. Ця постанова була з радістю прийнята широкою українською громадськістю.
     Вранці 16 січня галицька делегація на чолі з Л.Бачинським і С.Витвицьким
відбула зі Станіславова до Києва на конґрес. До її складу входили Д.Вітовський, Л.Цегельський, Р.Перфецький, С.Вітик, Т.Старух, В.Стефаник, всього – 36 чоловік. Відкриття конґресу було заплановано на 22 січня. Вранці 22 січня був легкий морозець, день видався погожим. Ще з вечора вулиці набули святкового вигляду. Звідусіль місцеві жителі поспішали на Софіївський майдан, що був уже в маєві державних прапорів. Незадовго до 12 години на площі зявились галицькі депутати. Тоді ж з Софіївського собору вийшло духовенство. Потім приїхали члени Директорії. Рівно о дванадцятій розпочався акт ЗЛУКИ. Лонгин Цегельський зачитав грамоту-ухвалу Української Національної Ради ЗУНР від 3 січня 1919р. Опісля промовець передає грамоту з підписами президії Національної Ради голові Директорії Володимиру Винниченкові. У відповідь член Директорії Федір Швець виголосив довгоочікуваний документ Універсал Директорії УНР.
       Реалізуючи акт Злуки , уряд УНР у березні 1919р. надіслав для знедоленого війною галицького населення допомогу : цукор, борошно, зерно та інші продукти. Передано великі партії гвинтівок, кулеметів, гармат, 20 літаків, перераховано 1 млн. гривень.
       На жаль на початку лютого Директорію було вибито Червоною Армією з
Києва, а вже в травні її представники зав’язують серйозний діалог з Варшавою, який галицькі політики розцінили як “грубу національну зраду”.
Відтак уряд ЗУНР наприкінці 1919р. в односторонньому порядку розриває акт
про Злуку.
        Проте, незважаючи на короткочасність дії, січнева Злука загалом відповідала життєвим інтересам українського народу, який прагнув до єднання. З висоти нинішнього дня по праву можемо сказати, що Злука 1919р. відіграла велику роль у відновленні Української Держави в 1991р. Памятаймо про цей глибинний сенс дати – 22 СІЧНЯ!

                                                         ЗВУ    № 11 1995р.

                                                         Українське слово № 3 1998р.