Дещо про Різдво.
За сім з
половиною кілометрів на південь від Єрусалима є маленьке містечко Вифлеєм
(Бейт-Лехем – “дім хліба” з єврейської), оточене густими садами та нивами. Маленьке, нічим
непримітне містечко хліборобів та дрібних ремісників, і зникнути б йому
безслідно зі сторінок історії, якби не подія, що відбулась тут дві тисячі років
тому.
Саме тут, у
Вифлеємі, Діва Марія "породила свого Первенця Сина, і Його сповила, і до
ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них". (Лука, 2,7).
Чоловік Марії _ Йосиф назвав хлопчика Ієшуа (грецька форма імені Ісус), що
давньоєврейською означало "Спаситель". Богонемовля ще тихо спало собі
на сіні в яслах убогого вертепу - печери для утримання худоби, а весь
навколишній світ уже змінився. Ангел зійшов на поля
вифлеємські, і зачудовані пастухи поспішали привітати дитятко Боже, бо почули:
"Сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, який є Христос
Господь" (Лука 2,12). Світ змінився, бо просвітліли серця людські, і була
в цю мить радість на небі, "і на землі мир, у людях добра воля!"
(Лука 2,14). Нова
яскрава зірка з'явилась на небі й повела трьох мудреців зі Сходу
до Ісуса.
Так
сповіщає про народження Ісуса Біблія. Із найдавнійших часів у пам'ять про цю
подію святкує весь христіянський світ Різдво Христове (25 грудня - католики, 7
січня - православні).
Різдво,
зимові свята на Україні - то був колись особливий, неповторний час, найбільш
очікувана пора року. Вечір напередодні Різдва - "Свят-вечір",
"Вілія", "кутя" був магічним часом творення іншого,
вимріяного буття. Звичні та буденні предмети, речі набували чарівної сили, а
господар ставав домашнім жерцем. А панувала у Свят-вечір кутя – головна
обрядова страва – каша з цілого збіжжя. Поклавши в рукавицю гроші (щоб
водилися) несе кутю на покуть господиня, а діти завзято мекають, квокчуть,
іржуть – щоб уся живність плодилась, щоб курчата водились. І перша ложка куті
була для бджіл – кидали її до стелі, щоб рої велися. Друга - для самого морозу, щоб, отак
задобрений, він не чинив збитків, не
морозив посівів. На святковому столі дванадцять страв і геть усі пісні.
Риба-просіл, пісний борщ, вареники, гречаники й пироги, пироги з капустою,
грибами, квасолею, сливами, яблуками… Зійшла вечірня зоря, й можна сідати
вечерять; починали з куті. На коротку мить свята кутя з'єднувала
увесь світ: людину та стихію, чужих і родичів, живих і померлих, людей та
тварин. Різдвяна ніч повнилася чудесами: з колодязя можна було напитися вина,
потрібно було тільки втрапити до нього в той час; вода з трьох криниць,
принесена в роті, віщувала дівчатам про заміжжя. Правда. цієї ночі, як ніколи,
гуляє злая сила.
Наставало Різдво, і все живе славило Христа народженого. І розлягалось
од співу село. І лунали коляди - "Нова радість стала", "Бог
Предвічний" та інші. А ще на Різдво "ходили з вертепом". Звичай
цей виник під впливом католицьких релігійних містерій. Вертеп-дерев'яна скринька з фіґурками біблійних персонажів з дозволу господаря заносили
до хати. Починалась вистава в якій, окрім ангелів, пастухів, Ірода, брали
участь щей особи історичні: князі Володимир та Данило Галицький, а також
побутові персонажі – Смерть, Дід-міхоноша.
Різдво…
Народилось нове сонце, народився Христос. Наші предки вірили їм обом, і це
додавало їм снаги на тяжку щоденну працю.
Людина і світ.
