Показ дописів із міткою Бейт-Лехем. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Бейт-Лехем. Показати всі дописи

вівторок, 11 грудня 2012 р.

Різдво



Дещо про Різдво.

    За сім з половиною кілометрів на південь від Єрусалима є маленьке містечко Вифлеєм (Бейт-Лехем – дім хліба з єврейської), оточене густими садами та нивами. Маленьке, нічим непримітне містечко хліборобів та дрібних ремісників, і зникнути б йому безслідно зі сторінок історії, якби не подія, що відбулась тут дві тисячі років тому.
    Саме тут, у Вифлеємі, Діва Марія "породила свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них". (Лука, 2,7). Чоловік Марії _ Йосиф назвав хлопчика Ієшуа (грецька форма імені Ісус), що давньоєврейською означало "Спаситель". Богонемовля ще тихо спало собі на сіні в яслах убогого вертепу - печери для утримання худоби, а весь навколишній світ уже змінився. Ангел зійшов на поля вифлеємські, і зачудовані пастухи поспішали привітати дитятко Боже, бо почули: "Сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь" (Лука 2,12). Світ змінився, бо просвітліли серця людські, і була в цю мить радість на небі, "і на землі мир, у людях добра воля!" (Лука 2,14). Нова яскрава зірка з'явилась на небі й повела трьох мудреців зі Сходу до Ісуса.
    Так сповіщає про народження Ісуса Біблія. Із найдавнійших часів у пам'ять про цю подію святкує весь христіянський світ Різдво Христове (25 грудня - католики, 7 січня - православні).
    Різдво, зимові свята на Україні - то був колись особливий, неповторний час, найбільш очікувана пора року. Вечір напередодні Різдва - "Свят-вечір", "Вілія", "кутя" був магічним часом творення іншого, вимріяного буття. Звичні та буденні предмети, речі набували чарівної сили, а господар ставав домашнім жерцем. А панувала у Свят-вечір кутя – головна обрядова страва – каша з цілого збіжжя. Поклавши в рукавицю гроші (щоб водилися) несе кутю на покуть господиня, а діти завзято мекають, квокчуть, іржуть – щоб уся живність плодилась, щоб курчата водились. І перша ложка куті була для бджіл – кидали її до стелі, щоб рої велися.  Друга - для самого морозу, щоб, отак задобрений, він не чинив збитків, не  морозив посівів. На святковому столі дванадцять страв і геть усі пісні. Риба-просіл, пісний борщ, вареники, гречаники й пироги, пироги з капустою, грибами, квасолею, сливами, яблуками… Зійшла вечірня зоря, й можна сідати вечерять; починали з куті. На коротку мить свята кутя з'єднувала увесь світ: людину та стихію, чужих і родичів, живих і померлих, людей та тварин. Різдвяна ніч повнилася чудесами: з колодязя можна було напитися вина, потрібно було тільки втрапити до нього в той час; вода з трьох криниць, принесена в роті, віщувала дівчатам про заміжжя. Правда. цієї ночі, як ніколи, гуляє злая сила.
    Наставало Різдво, і все живе славило Христа народженого. І розлягалось од співу село. І лунали коляди - "Нова радість стала", "Бог Предвічний" та інші. А ще на Різдво "ходили з вертепом". Звичай цей виник під впливом католицьких релігійних містерій. Вертеп-дерев'яна скринька з фіґурками біблійних персонажів з дозволу господаря заносили до хати. Починалась вистава в якій, окрім ангелів, пастухів, Ірода, брали участь щей особи історичні: князі Володимир та Данило Галицький, а також побутові персонажі – Смерть, Дід-міхоноша.
    Різдво… Народилось нове сонце, народився Христос. Наші предки вірили їм обом, і це додавало їм снаги на тяжку щоденну працю.

                                                                                                            Людина і світ.