Локотська
республіка.
У жовтні 1941р., коли окуповані були
Брянська та Орловська області, німцями було санкціоновано утворення Локотського
округу (Локоть – селище у Брянській області). Керівником округу німці
призначили учителя Костянтина Воскобойника, а його заступником – Броніслава
Камінського. Нове керівництво створило воєнізовану міліцію чисельністю 200
чоловік, щоби боротися з радянськими партизанами. Пізніше німці надали
Локотському району автономні права. Забезпечивши місцевих жителів трофейною
зброєю та оподаткувавши його, німці вивели з району всі свої війська та
комендатури і надалі ця територія почала називатися Локотською республікою, а
збройні сили Локотської республіки - “Російська Визвольна Народна Армія”
(РОНА). Ця армія була укомплектована етнічними росіянами, що мали антирадянські
погляди, та солдатами-червоноармійцями, які опинилися в оточенні німецьких
військ, і її чисельність сягала 12 тис. вояків. 8. 01. 1942р. К. Воскобойник
загинув у бою з партизанами, але його справу продовжив Б. Камінський, який
незабаром очистив територію від партизанів. Зобов’язавши, призначеного обер-бурґомістром, Камінського піклуватися про
спокій і порядок на території Локотської республіки і здійснювати постачання продовольства
для військ, німецьке командування надало йому повну свободу дій. Офіційною ідеологією Локотської республіки
став націоналізм, правлячою партією – Російська націонал-соціалістична партія
на чолі з Камінським. По суті в республіці були встановлені
націонал-соціалістичні порядки: заборонені шлюби між євреями і не євреями,
заборонялися аборти і велася всіляка підтримка збереження сім’ї, визнавалися тільки церковні шлюби і
заохочувалася народжуваність.
На початку 1943р. радянські війська підійшли
до Локотської республіки і РОНА взяла участь в боях проти радянських військ,
зазнавши великих втрат. Була проведена друга мобілізація внаслідок якої РОНА
зросла і досягла 20 тис. вояків. У серпні, після узгодження з німецьким
командуванням, РОНА евакуюють у Вітебську область Білорусії. Евакуювалася
адміністрація округу та члени сімей загальним числом до 30 тис. чоловік. Ті,
кому не вдалося покинути Локотський округ, організували партизанські загони і вони
протистояли більшовикам до кінця 40-х років. У Білорусії РОНА була кинута на
боротьбу з місцевими партизанами і їм вдалося досягнути успіху, очистивши
навколишні райони від партизанів. За участь у цих боях Б.Камінський був
нагороджений Залізним Хрестом І класу. Влітку 1944р. Камінського викликали до польової
ставки рейхсфюрера СС у Східній Прусії, де Гімлер особисто висловив подяку
бригаді Камінського за успішні дії з-за ради Німеччини, а сама РОНА була
включена до складу військ СС-Ваффен, як 29 ґренадирська дивізія військ СС
(російська №1). Б.Камінському був присвоєний чин бригаденфюрера СС.
1 серпня 1944р. Польська Армія Крайова
піднімає повстання у Варшаві проти німців. На придушення повстання були кинуті
німецькі частини СС і серед них 29 ґренадирська дивізія Б.Камінського. Ця
дивізія, яка брала участь у приборканні повстання у варшавському районі Охота,
проявила надзвичайну жорстокість. Так за один день 5 серпня солдатами та
офіцерами РОНА було вбито та пограбовано 15 тис. мирних жителів. На вимогу
німецького командування вгамувати своїх підлеглих, Камінський відповів, що його
люди у боротьбі з більшовиками втратили все своє майно і він не бачить нічого
поганого в тому, що вони прагнуть поправити своє матеріальне становище за
рахунок поляків, ворожих німцям. Навіть бездушні нацисти були настільки вражені
жорстокістю РОНА, що обергрупенфюрер СС
Еріх фон дем Бах-Зелевський віддав наказ про розстріл Камінського, начальника
штабу Шавикіна та ін. Було оголошено, що їх знищили польські партизани. (На
Нюрнберзькому процесі фон дем
Бах-Зелевський підтвердив факт розстрілу Камінського, відповідно до законів
військового часу). У листопаді 1944р. особовий склад 29 ґренадирської дивізії
СС було влито до 1-ої дивізії Російської Визвольної Армії (РОА).
Скорочено з статті В.Шпіцера “Те, що старанно замовчувалось”.
Дзвін, №7, 2012р.
