Мазепа Іван
"Від Богдана
до Iвана, не було у нас
гетьмана" (Народний вислів).
Точної дати і
місця народження Iвана Мазепи не відомо:
по одних джерелах 1640р. по інших
- 1632р.; Вольтер писав "Мазепа
мав колись рангу шляхтича Польщі, бо народився на Поділлі", за іншими
джерелами він походив з Білоцерківщини. Батько
Мазепи займав визначну посаду в окрузі Білої Церкви,
мати походила з визначної української родини Мокевських. Як тільки Iван подорослішав, мати висилає його на студії до Києва, де він
опановує риторику та латину. Після закінчення студій, батько скерував його, як пажа, на двір
польського короля Яна Казимира. Король
виділяє його (за інтелект, якби тепер сказали) серед інших придворних і посилає на навчання за кордон. Мазепа доповнює свою освіту в Німеччині, Франції та Iталії. З 1659
р. він знову при дворі Яна Казимира, але в
результаті інтриґ королівських передпокоїв змушений покинути двір і можливо
саме тоді в його враженій душі розбудилися патріотичні почування. Україна переживала тоді страшні
дні, як пише тодішний літописець Величко; "Багато міст і замків опустілих, зруйнованих; вали,
які люди вибудовували з такою затратою сил, стали тепер захистом для диких звірів, в їхніх гордих колись мурах
ховаються тільки вужі та ящірки... попусті, ліси, озера та очерети вкриває мох... на всіх дорогах біліють купи
висушених людських черепів..." Турки, татари, поляки, Москва йшли війною на землі України. Спочатку Мазепа опинився в стані Дорошенка, а потім у таборі Самойловича. Гетьман Самойлович, використовуючи його природний
дар до дипломатії, часто
посилає до Москви. В 1687 р. після невдалого походу
московських військ разом з козаками проти Криму, Самойловича
усувають і козацтво одноголосно генерального осаула Мазепу
проголошує гетьманом. За весь час свого гетьманування він опікується
письменством, наукою, мистецтвом і церквою, якої вірним лишався завсігди. Більшість чудових київських церков в стилі українського барокко, що й досі не втратили своєї
краси, побудовані або відновлені за Мазепи. Він також усякими способами
підтримував українську старшину, як потрібну вищу верству для
війська та адміністрації, дбав про їх освіту та
удосконалення у військовому та іншому технічному умінні.
З 1689 р. в Росії почалася доба
Петра Першого, його
сестру
Софію зачинили в дівочому монастирі, а її
фаворита Голіцина заслали в Сибір.
Новий цар проводить затяжні війни спочатку з Туреччиною, а потім з Швецією і всюди мусять воювати
за Москву козаки. Це
приводить до розорення України, викликає невдоволення старшини
та ремствування козацтва: Мазепа продався цареві і не дбає
за Україну.
В одному з листів цареві Мазепа
пише:
"За 12 літ від початку гетьманства я зробив 11 літних і 10 зимових походів – то ж не тяжко всякому розсудити які убитки, трудності та розір від тих безперестанних походів терпить Україна".
До Мазепи
доходили чутки і про обіцянки Петра польським сторонникам Росії у війні проти Швеції
відбудови польської України, а також наміри ліквідації
козацького війська, перетворивши його в звичайну армію, як його
власна.
Мазепа починає розуміти, що Петро,
розбудовуючи Росію, свідомо
руйнує
Україну і в нього потаємно зродилася думка про розрив з
Москвою та нав’язання союзу з шведами. Тільки в
листопаді
1708р. Мазепа оприлюднив свій план власних дій з шведами проти Росії.
Цар Петро кинувся в підлу демагогію
одночасно вживаючи якнайлютійшого терору супроти всіх однодумців Мазепи, щоб
залякати інших. Потім були Батурин, Лебедин і Полтава. Упадку України сприяли зрадники: генеральний писар Кочубей, старшина прилуцького полку Нос, полковник Галаган.
Після поразки під Полтавою, Мазепа разом з Карлом
втікаючи,
1 серпня 1709 р. дісталися до Бендер.
Думки повні відчаю за програну справу України,
острах про видачу його цареві (хоч
султан відмовився його видати Петру за 300 000 талярів), а також снажливий відступ привели до того, що 2 жовтня гетьмана України Iвана Мазепи не стало. Його в Бендерах, на турецькій території, схоронити
не можна було, тому домовину перевезли у православну Молдову,
яка була під протекторатом султана. Поховали Мазепу в Галаці,
в головній церкві Святоюрського монастиря.
Мазепа був перед усім патріотом, перед яким стояла ідея возз’єднаної України, що зуміла би забезпечити собі повну незалежність від Москви і
від Варшави.
Можливо, що Мазепа зробив помилку, не звертаючи досить уваги на національні настрої українського народу, не роз’яснюючи йому своїх планів, спираючись занадто на верхи без
участі широких народних мас, які в хвилину небезпеки не
зуміли прокинутись і залишилися пасивними, бо були здивовані почином, до якого їх ніхто не підготував.
IЛЬКО БОРЩАК, РЕНЕ
МАРТЕЛЬ. IВАН МАЗЕПА.
