Показ дописів із міткою Катерина Федорівна Соколовська. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Катерина Федорівна Соколовська. Показати всі дописи

понеділок, 18 лютого 2013 р.

Катерина Федорівна Соколовська


                                          Одна з найперших українських поетес.
                                             
                                             “Людина, що живе життям людства, безсмертна
                                           так само, як саме людство. Кращі люди – доказ тому.”
                                                                                                   А.Ковалівський.

    Якщо запитати жителя нашої держави: “Хто була перша жінка-поетеса в Україні?”, основна більшість назве Лесю Українку. Дехто з старшокласників згадає леґендарну Марусю Чурай. Знавці української поезії назвуть Марту Писаревську та Олександру Псьол, а може згадають найдавніших – Анну Любовичівну та Анастасію Парфенівну, що жили в кінці XVII – на початку XVIII ст. Якщо ж запитати у знавців, хто з українських поетес видав найпершу збірку, то вони, напевно, назвуть Юлію Шнайдер (Уляну Кравченко) і ту ж таки Лесю Українку. Збірка поезій першої “Prima vera” вийшла у 1885р., а збірка другої, “На крилах пісень”, - у 1893р.
    Але не всім знавцям відомо, що у 1871р. у Санкт-Петербурзі вийшла збірка  “Зірка. Компонування Катерини Соколовської”. Вона складалася з дев’яти творів: кількох ліричних віршів та кількох довгих епічних поем. Усього ж – 89 сторінок. Рідко хто з дослідників української літератури згадує про авторку та про її збірку. В 2007р. у Купянському літературному музеї ім. Петра Іванова (на Харківщині) видано збірку “Іменем священної любові”, куди вперше після багатьох років забуття ввійшли і вірші Катерини Соколовської “першої справжньої поетеси в нашій літературі” (вислів українського історика та етнографа, професора А.П.Ковалівського (1895-1969)).
    Катерина Федорівна Соколовська народилася 24.ХІІ. (6.ХІІ) 1840р. в селі Пасеківці Вовчанського повіту Харківської губернії в сім’ї священника о. Федора Сиверина та його дружини Ганни. Мала вона брата Дмитра та трьох сестер. Молоді роки Катерини пройшли в селі Графському, розташованому у 8-10 км від Вовчанська. У цьому селі вона навчалася в сім’ї графів Гендрикових разом з молодою графинею. Тут у селі був парохом її батько, потім таку ж посаду обіймав її брат Дмитро і навіть її чоловік - Василь Соколовський, що навчав у ті роки графського сина Василя. Освіту Катерина здобула в якомусь вовчанському пансіоні. У той час у Вовчій (тепер Вовчанськ) мешкала знаменита Марта Писаревська, що теж вважається однією з перших жінок-поетес: вона опублікувала в харківському альманасі Корсуна “Сніп” (1841) єдиного вірша - “Петраркина пісня”. Більш відомими письменниками були її чоловік Степан Писаревський та син Петро. Мабуть Катерина Федорівна знала про літературне минуле Писаревських. По закінченні курсу пансіону Катерина Сиверина виходить заміж за семінариста Василя Васильовича Соколовського. Василь був на 13 років старший за свою дружину. Повінчавшись, спочатку молоді жили в Графському, де, як було раніше сказано, молодий священник був учителем графського сина. У 1863р. сімейство переїздить до Гусинки, невеликого села, того ж Вовчанського повіту. У панів Сошальських, під Гусинкою, на пасіці, жив колись Григорій Сковорода. Перші роки у Гусинці були часом найактивнішої діяльності та розквіту творчості Катерини. Як повідомляє в “Життєписі” син Катерини Федорівни Іван Соколовський - “При всіх ворожих заходах (наклепи, доноси, обмовництво перед цивільним начальством тощо), на які тільки було здібне озвіріле після скасування кріпацтва панство, Соколовські за власні кошти заснували у власному домі народну школу, де господиня сама й вчителювала, звичайно, безплатно. Це була перша школа в Гусинці та для населення околишніх хуторів, де про школу за тих часів і не мріяли”. Відкриття школи потребувало грошей, отож на видання поетичної книжки сімейство Соколовських достатньої суми не мало. Допоміг колишній учень о.Василя граф Василь Гендриков, що був тоді оберцеремоніймейстером при царському дворі. Вихід книжки – було свято: на свою “Зірку Катерина Федорівна покладала великі надії. Але в далекій столиці  “розкручувати”, як тепер говорять, збірку було нікому і як підкреслює А.Ковалівський “дальша жіноча творчість у галузі поезії широко починає розгортатись в українській літературі значно пізніше од виступу К.Соколовської. Отже, вона була не тільки безсумнівно піонерка, але й піонерка, що не мала безпосередніх наступниць”. Катерина Соколовська написала ще декілька драматичних творів, а також водевіль російською. У сімдесятих роках вона зовсім перестала писати, займаючись вихованням свого численного сімейства (трьох доньок і шестерох синів). Соколовська віддала належну данину і творчості малярській. До числа картин мальованих пензлем та писаних олівцем, особливо цікавих за змістом, треба віднести такі: “Садівниця”, “Поділ майна”, “Пан спить, а льокай краде тютюн” та “Купальниця”. Всі картини загинули під час громадянської війни.
    Померла Катерина Федорівна Соколовська досить рано, в 43 роки, - 12(24) листопада 1883 року в рідній Гусинці. На жаль могила її не збереглася і нема кому її розшукати. А 84-річного о.Василя в ніч на неділю з 8 на 9 жовтня 1911р. у його власному домі вбили грабіжники.

 Скорочено. Володимир Ребрик. Одна з найперших  українських поетес. 
       Березіль, №7-8, 2011р.