Показ дописів із міткою збірка “Минають дні”. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою збірка “Минають дні”. Показати всі дописи

субота, 10 травня 2014 р.

Василь Вишиваний.


    В історії України було багато іноземців, які симпатизували і прислужилися українській справі. Однин з них - ерцгерцоґ Вільгельм Габсбурґ, третій син адмірала імператорського і королівського флоту Австро-Угорщини Карла Стефана Габсбурґа, брата імператора Франца Йосифа, та доньки герцоґа Тосканського Марії Терези. Важко пояснити, чому юний ерцгерцоґ Вільгельм, племінник Франца Йосифа, якогось дня сам-один дременув у Карпати на полонину і волочився там кілька тижнів. Утікач повернувся до імператорських покоїв залюбленим у душу народу з верховин. Омужичення ерцгерцоґа викликало спражний шок у родині. Про його затяте українолюбство всюди шепталися як про якусь злощасну хворобливу напасть. Треба сказати, що в цісарському австрійському дворі карпатських українців презирливо вважали тубільним бидлом, думку про це вміло сіяли польські шляхтичі, яких було чимало в імператорському оточенні.
    Під час Першої світової війни офіцеру Вільгельму Габсбурґу дозволили 1915 року вербувати з українців на російсько-українському фронті окрему сотню в 13 піхотному полку. Отоді один з його підлеглих, тернополянин родом, привіз своєму командирові, що був улюбленцем усіх солдатів, розкішну вишиванку. Із тих пір під мундиром ерцгерцоґа завжди можна було угледіти барвисто вишитий комір сорочки. Від неї ж і отримав своє леґендарне ім’я: Василь Вишиваний. Точніше, з доброї власної волі був висвяченим під цим ім’ям не менш леґендарним, ніж сам, митрополитом Андреєм Шептицьким. За правління гетьмана Скоропадського, 1918 року, як командир загону Січових Стрільців, Вільгельм Габсбурґ з їх регулярними частинами здійснює великий безкровний вояж степами південної України, швидше за все, як експерт, вивчаючи бойову спроможність численних українських повстанських армій: від махновських полків до загонів меншовартісної сили, веде переговори з їхними лідерами. Василь Вишиваний так до кінця не зрозумів, що завадило загалом величезній українській повстанській силі сконсолідуватися і поміж собою, і згодом із військом УНР, аби добитися жаданої національної свободи.
    Згодом Вільгельм Габсбурґ, повернувшись в рідні європейські пенати, стане палким пропаґандистом українства. Навіть поетом українським стане, написавши та видавши 1921р. збірку “Минають дні”. Мислення “по-українськи” дедалі більше віддаляло його від чистокровних родичів. І вже зовсім накликало на нього гнівне родинне табу його одруження з колишньою повією у Парижі. Перед Другою світовою війною до Вишиваного тягнуться лідери націоналістичних угрупувань українців. Мельниківці, бандерівці мали підпільні зустрічі з ним. Багатьом Вільгельм Габсбурґ писав рекомендаційні листи до знайомих можновладців у Англії та інших європейських країнах. Прийшовши до влади, й гітлерівці всіляко домагалися від нього згоди якщо не відверто допомагати їм у поході на Схід, то бути бодай консультантом. Сам він симпатизував антифашистам, допомагав коштами, зробив свою квартиру для них явочною. Після розгрому Гітлера, віденська квартира, в якій проживав Василь Вишиваний опинилася в секторі міста, окупованому американськими військами. Одначе це не завадило оперативникам СМЕРШу таємно вивезти звідти колишнього командира Українських Січових Стрільців і відправити на допити до Києва. Важко хворіючи на туберкульоз, без жодної медичної допомоги, він згас тихо, немов свіча, в застінках НКВС 18 серпня 1948р. Де його могила – невідомо. Десь лежать в архівах стоси документів, зібраних слідством, протоколи допитів. Це безцінний матеріал про людину, яка сама у собі народила Україну всупереч родовому табу на саме це слово.


                   Скорочено. М.Каменюк. “Леґенда про ерцгерцоґа в українській вишиванці. Слово Просвіти, №44, 7-13 листопада, 2013р.