Володимир Винниченко - Голова першого
уряду України.
Володимир
Винниченко один з найпопулярнійших політичних і громадських діячів, талановитий
письменник, що присвятив найкращі роки свого життя боротьбі за національне
відродження українського народу.
Володимир Кирилович Винниченко народився 26
липня 1880р. у селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер
Кіровоградська обл.) в родині чабана. Навчався в Єлисаветградській гімназії, а
після складання екстерном іспитів поступив на юридичний факультет Київського
університету. Тут він прилучається до участі в русі за визволення українського
народу з-під національного гніту російського царизму, вступає до Революційної
української партії (РУП), яка з 1905р. стала називатися Українською
соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП). За революційну діяльність в
1903р. заарештований, виключений з університету і ув’язнений у Лук’янівській
в’язниці Києва. Згодом йому вдається втекти, але незабаром новий арешт і знову
втеча. Ризикуючи життям, неодноразово переходить кордон, беручи участь у
переправці з-за кордону революційної літератури в Росію. Після чергового арешту
і ув’язнення із загрозою довічної каторги, Винниченку
вкотре вдається вирватися з рук царської охранки і, більше не спокушуючи долі,
еміґрувати за кордон. Але на початку першої світової війни Володимир Кирилович
повертається до Росії і до 1917р. живе під чужим ім’ям
переважно в Москві, займаючись літературною діяльністю.
З 1902р. після опублікування в "Киевской старине" оповідання "Краса
і сила" стає відомим і як письменник. Його творами захоплюються І.Франко,
М. Коцюбинський, М.Горький та інші відомі діячі культури того часу.
Після Лютневої революції, в часи формування
перших українських державних інституцій, Винниченка обирають заступником голови
Центральної ради, а з червня Володимир Кирилович очолює Ґенеральний
секретаріат. В.К. Винниченко - автор майже всіх декларацій та законодавчих
актів УНР. У них чітко простежується еволюція його поглядів від "культурно-національної
автономії" у складі Російської федеративної республіки до відродження
самостійної української національної державності. За політичною орієнтацією
Володимир Кирилович був близьким до більшовиків, але в своїх поглядах надавав
велику вагу національному фактору. Наприкінці 1919р. Винниченко виходить з
УСДРП і організовує у Відні закордонну групу українських комуністів. Але туга
за Україною, змушує його шукати шляхів повернення на батьківщину. Він
листовно звертається до уряду УСРР і наприкінці травня 1920р. разом з дружиною
прибуває до Москви, де одержує пропозицію зайняти пост заступника голови
Раднаркому УСРР з портфелем наркома освіти. Однак, ознайомившись з економічним
і політичним становищем країни, державними відносинами між Україною та Росією,
він вирішує вернутися в еміґрацію. Повернувшися до Відня, Винниченко виступає з
критикою національної та соціальної політики РКП(б) та Радянського уряду. В
еміґрації він уважно стежить за подіями в СРСР, займається літературною
творчістю. Останні 25 років він провів у Франції. Під час фашистської окупації
Франції його було кинуто до концтабору за відмову у співпраці з нацистами.
Помер Володимир Кирилович Винниченко 6
березня 1951р. у містечку Мужен поблизу Канн у Франції.
