Показ дописів із міткою Т. Шевченко. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Т. Шевченко. Показати всі дописи

пʼятниця, 14 лютого 2014 р.

НА ЗАСЛАННІ

НА ЗАСЛАННІ.
             
                    “Бодай і ворогові моєму лютому не 
                             доводилось так каратись, як я караюсь.
                                                                                 З листа до А.Лизогуба.

    За вісім днів перевезли Тараса Шевченка з петербургського каземату в Оренбург (це біля 2500 км). Вночі 9 червня 1847р. жандарм передав його в комендатуру Окремого Оренбурзького корпусу, де вязень провів ніч в передпокої на голій підлозі. Від першого дня заслання його відразу почали відвідувати земляки. Як згадував Ф.Лазаревський, чиновник оренбурзької прикордонної комісії,: “Не задумуючись, я побіг у казарми й насилу розшукав там новопривезеного арештанта. Він лежав долілиць на нарах, заглибившись у читання біблії. Доти я ніколи не бачив Шевченка, а знав тільки його Кобзар та  “Гайдамаки. Забувши про присутніх наглядачів, у юнацькому пориві я кинувся йому на шию. Неохоче підвівшись з нар, Тарас  Григорович заговорив зі мною недовірливо, уривчасто відповідаючи на мої запитання”. Через декілька днів Шевченка дальше переправили в Орську фортецю – Яман-Кала (погань місто, як називали киргизи). Тут він знайомиться з польськими політичними засланцями, а з деякими як Броніслав Залеський підтримує навіть дружні стосунки. Завдяки турботам коменданта фортеці Ісаєва життя його тут було досить стерпним, але після його смерті для Шевченка настали важкі часи. Батальйонний командир майор Мєшков показав над ним усю силу своєї влади. Він перевів його в казарми, де п’яні та брутальні солдати, нестерпне повітря, бруд і постійний галас, що дуже пригнічувало Шевченка.
    В 1848р. лейтенант О. Бутаков, керівник експедиції вивчення Аральського моря, звернувся до генерал-губернатора Окремого Оренбурзького корпусу В.Обручева з проханням відпустити Шевченка для виконання замальовок. Обручев погодився, хоч Шевченку, за височайшим наказом, заборонено було брати олівець в пальці. З травня 1848р. по жовтень 1849р. Шевченко брав участь в експедиції на Аральське море. При всіх труднощах перебування, він тут почував себе вільною людиною. Після завершення експедиції Шевченко опиняється в Оренбурзі, де він проживає на квартирах офіцерів, спочатку в Бутакова, а пізніше полковника Герна. Але тут трапилася прикрість. Десь в цей час, на службу в Оренбург прибув молодий прапорщик Ісаєв, який почав упадати біля дружини Герна. Шевченко, шануючи честь Герна, звернув йому на те увагу, тоді Ісаєв написав донос на поета. Шевченка негайно перевели в Богом забутий край: на півострів Мангишлак в Новопетровське укріплення. Тут він попадає під безпосереднє начальство самодура штабс-капітана М.Потапова, якому доручено здійснювати суворий нагляд. Але і тут знаходяться прихильні до Тараса Григоровича високопосадовці. Комендант Новопетровського укріплення підполковник Маєвський посприяв включенню Шевченка до каратаутської експедиції з вивчення корисних копалин. Керівник експедиції, гірничий інженер О.Антіпов не чинив перешкод Шевченку з створення “Живописних щоденників” досі невідомого краю. У вересні 1851р. експедиція повертається в Новопетровське укріплення і для Шевченка знову починається муштра, про яку він сам каже:- Не збагнути мені цієї премудрості – хоч ляж отут і вмри. Дякуючи його освіченості, вмінню вести бесіди та поводитися в товаристві Тараса Григоровича запрошували до себе вищі офіцери. Як згадувала дружина коменданта Новопетровського гарнізону А.Ускова: Обличчя відкрите, добродушне, високе чоло з великою лисиною, що надавало йому солідного вигляду; рухи поквапливі, голос приємний, говорив чудово, плавно, особливо добре  читав уголос. Бувало, довгими зимовими вечорами він принесе журнал і вибере, що йому до смаку, й починає читати. За весь час перебування в Новопетровському укріпленні Шевченко створив таємно багато пейзажів, кілька портретів, рисунків з побуту казахів, малюнків на біблійні теми та античної історії. Тут він написав російською мовою декілька повістей і почав вести щоденник.
    Завдяки старанням впливових осіб, таких як віце-президент Академії мистецтв графа Федора Толстого було виклопотано звільнення з заслання. 31 липня 1857р. комендант Новопетровського  гарнізону І.Усков згодився дати Шевченку перепустку просто в Петербург (за що Усков пізніше отримав догану) і 2 серпня о 9 годин вечора Шевченко полишає місце заслання, відпливши рибальським човном до Астрахані.

             Доля. Книга про Тараса Шевченка в образах та фактах.
             Спогади про Тараса Шевченка.

             Т.Шевченко. Біографія.