ПАСХА

ПАСХА

   Замiсть передмови. Спiлкуючись з рiзними людьми, неважко переконатись,

                    що  бiльшiсть з них, а навiть тi, що здатнi порушити всi

                       Божi заповiдi, аби довести спiврозмовниковi вищiсть 

                          своєї конфесiї, нiколи не читали святого письма.

                          Тому, мабуть, є сенс пригадати окремi подiї великого

                          тижня, коли найяскравiше виявились велич сина

                          Божого, а також усi риси людської природи - i

                          слабкiсть, i сила. "Блаженнi вбогi духом, бо їхнє

                          царство небесне" (Мт. 5.3.)

                    

  Майже два тисячолiття минуло вiд того погожого весняного дня, коли до Єрусалиму верхи на ослятi в'їхав той, хто найчастiше  називав себе "Сином людським". Вiтаючи його, мешканцi Єрусалиму та гостi, що прибули на свято Пасхи, вистелювали йому дорогу своїм одягом та гiлками, вигукували: "Осанна сину Давидовому". Через декiлька днiв цi ж люди заволають: "Роспни його!", але це буде пiзнiше, а зараз - "Благословенний, хто йде у Господнє iм'я" (Мт. 21.9). чотири Євангелiя не в змозi докладно описати всi дiї Ісуса Христа: "Багато є й iншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам свiт не  вмiстив би написаних книг!".(Ів.21.25). Проте ми знаємо, що за 5 днiв перебування в Єрусалимi Ісус Христос вигнав мiнял з храму божого, оповiв притчi про слухняного i неслухняного сина, про злочинних винарiв, про мудрих i нерозумних дiв, про таланти. Вiн привернув увагу учнiв до вдовиної лепти, наказав вiддати  "Кесареве-кесаревi, а Боговi боже!"(Мp.12.17), розвiнчав книжникiв i фарисеїв. На запитання: "Котра заповiдь найбiльша в законi?" вiн же промовив йому: "Люби Господа Бога свого всiм серцем своїм, i всiєю душею своєю, i всiєю своєю думкою". Це найбiльша i найперша заповiдь. А друга однакова з нею: "люби свого ближнього, як самого себе"(Мт.22.36.39.). Дiзнались учнi про ознаки кiнця свiту, про з'явлення сина  людського та про останнiй суд.

  А потiм була тайна вечеря: "Приймiть, споживайте, це - тiло моє" (Мт.26.26) "Пийте з неї всi. Бо це - кров моя нового завiту, що за багатьох проливається на вiдпущення грiхiв!"(Мт.26.27). "Поправдi кажу вам, що один iз вас видасть мене..."(Мт.26.21). "Усi ви через мене спокуситесь ночi цiєї..."(Мт.26.30). Вiн каже Петрові "Поправдi кажу тобi, що сьогоднi, цiєї ось ночi, перше нiж заспiває пiвень двічі,-вiдречешся ти тричi вiд мене!"(Мр.14.30).

    А коли пiсля вечерi вiн пiшов до Гетсиманського саду, "Взявши з собою Петра, i Якова та Івана, вiн зачав сумувати й тужити..." (Мp.14.33). "І благав вiн: "Авва - отче, - тобi все можливе: пронеси мимо мене цю чашу! а проте, - не чого хочу я, але чого ти..." i вернувся, i знайшов їх, що спали..." (Мp.14.36,37). Після цього було схоплення Ісуса та нічний суд в Кайяфи. "І був розп'ятий за нас за Понтiя Пилата, i страждав, i був похований. i воскрес на третiй день, згiдно з писанням" ("Символ вiри"). Накінець поява Ісуса, який воскрес. "Того ж дня - дня першого в тижнi, - коли вечiр настав, а дверi, де учнi зiбрались були, були замкненi,... з'явився Ісус, i став посерединi, та й промовляє до них: "Мир Вам!" (Ів.20.19.).

Людина і світ.  1992р.