Уряд (Державне правління) складався з представників
провідних політичних сил (ОУН, УНДО, УСПР, ФНЄ). Головою Державного правління
став Ярослав Cтецько. Акт відновлення держави проголосили по радіо, а на
Замковій Горі було піднято жовто-синій прапор.
Проте Німеччина була проти
відновлення незалежності України, бо планувала знову розірвати її на шматки -
Галичина на правах окремого регіону мала увійти до складу німецької
Генеральної губернії разом із Польщею, а на решті території створювався
Рейхскомісаріат Україна зі столицею у м. Рівне - окупаційне адміністративне
утворення на чолі з іноземним комісаром. На землях між Дністром та Південним
Бугом була утворена Трансністрія зі
столицею в Одесі, яку контролювала Румунія, до Румунії відійшла і Буковина.
За кілька днів після
оголошення Акту відновлення держави лідерів ОУН Степана Бандеру, Ярослава Стецька та ще близько 300 їхніх соратників було
арештовано та заслано до концтаборів. Українські військові легіони «Нахтіґаль»
і «Роланд» розформували, з їхніх вояків створили допоміжний батальйон
шуцманшафт, або «шума», який служив у Білорусі до закінчення контракту з
Німеччиною. Після того німецьке командування вимагало від українських офіцерів
продовжити контракт з Вермахтом, але ті відмовилися, за що були заарештовані
й ув'язнені.
Кримські татари, які також
піднялися на боротьбу з комуністичним режимом, не оголошували державності, а
тому не мали конфлікту з німцями. У Криму було створено Мусульманський
комітет, а потім Кримськотатарський національний центр політичні
організації, які координували життя кримських татар і відстоювали їхні
інтереси перед окупаційною владою. Газета «Азат Кирим» стала головним
друкованим органом цих організацій. Кримські татари сформували 8 національних шуцманшафт батальйонів
- «шума», які у складі
німецької армії несли допоміжну
та охоронну службу в
Криму. Натхненником
боротьби за
відновлення державності кримських татар був
письменник Амет Озенбашли, якого свого
часу більшовики засудили до страти за участь у кримськотатарському національному
русі, але обмежилися 10-ма роками таборів.
Одночасно на Волині, на
прифронтовій території, виникла українська повстанська республіка в Олевську
(нині Житомирська обл.). Тарас Бульба-Боровець, що мав дорученя Уряду УНР у
вигнанні, організував там повстанську республіку Поліська Січ. За задумом
Боровця, вона мала стати зародком майбутньої держави. Він запросив до
співпраці колишніх військових армії УНР, зокрема отамана полку Чорних Запорожців
Петра Дяченка, однак той не повірив, що із селян можна створити боєздатні частини. Поліська Січ одразу звернулася
до німецького командування із заявою про свій нейтралітет до німців при умові,
що ті припинять масові репресії. За кілька місяців через відмову українців
брати участь у розстрілах євреїв, Січ перейшла у підпілля під загрозою війни з
боку німців.
кн. Історія незалежності України
Брати Капранови
5 жовтня у Києві було здійснено нову спробу створення національного
уряду і засновано Українську Національну Раду на чолі з Миколою
Величковським. До її складу входили зокрема поет Олег Ольжич та колишній член Центральної Ради Кирилг Осьмак. Рада почала активно формувати адміністративні
органи на місцях, але так само, як Державне правління, була швидко
ліквідована німецькою владою.
Водночас на інших українських територіях повсюдно
виникали самостійні військові формування, які ставили собі за мету боротьбу за
незалежну Україну - зокрема Українська національна революційна армія (УНРА),
Фронт української революції (ФУР),
Буковинська самооборона (БУСА)
тощо. Вони використовували зброю, що її залишили червоноармійці,
відступаючи, захищали мирне населення від окупантів та мародерів, проводили
ідеологічну роботу.
Ці спалахи державотворення на звільнених від радянської
колонізації землях вкотре засвідчили волю українців до незалежності.
кн. Історія незалежності України
Брати Капранови
Книга тут, натисни і читай чи закачуй. Січинський В. Крим
Автор: Січинський В. Опубліковано: Нью-Йорк, 1954 Сторінок: 31 с. Опис:
Організація Оборони Чотирьох Свобід України